тімаха

ТІМА́ХА, и, ч. і ж., заст.

1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи.

– Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (з переказу);

// Спритна, брава людина, молодець.

2. Нетяга, бідолаха.

Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердечного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський);

Жене його із краю в край, тімаху, Людське лукавство да єхидство кляте (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. тімаха — див. нещасливий; спритний; умілий  Словник синонімів Вусика
2. тімаха — -и, ч. і ж., заст. 1》 Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. || Спритна, брава людина, молодець. 2》 Нетяга, бідолаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тімаха — ТІМА́ХА, и, ч. і ж., заст. 1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. — Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (Укр. поети-романтики.., 1968, 555); // Спритна, брава людина, молодець.  Словник української мови в 11 томах
4. тімаха — Тімаха, -хи об. 1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30. 2) Удалецъ.  Словник української мови Грінченка