тімениця

ТІ́МЕНИЦЯ, і, ж., заст.

Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді – на тілі в дорослих.

Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Ганна Барвінок);

У няньки був біленький цуцик, Її він завжди забавляв; .. І панії лизав од скуки Частенько ноги скрізь і руки, І тімениці вигризав (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. тімениця — ті́мениця іменник жіночого роду кірка на тім'ї рідко  Орфографічний словник української мови
2. тімениця — -і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді – на тілі в дорослих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тімениця — Ті́мениця, -ці, -цею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. тімениця — ТІ́МЕНИЦЯ, і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім’ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих. Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах