тімениця
ТІ́МЕНИЦЯ, і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім’ї у немовлят; іноді — на тілі в дорослих.
Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Барв., Опов.., 1902, 241);
У няньки був біленький цуцик, Її він завжди забавляв;.. І панії лизав од скуки Частенько ноги скрізь і руки, І тімениці вигризав (Котл., І, 1952, 181).
Словник української мови (СУМ-11)