Значення в інших словниках
-
угодник —
уго́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
угодник —
див. СВЯТИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
угодник —
див. аскет, спасенник
Словник чужослів Павло Штепа
-
угодник —
УГО́ДНИК, а, ч., церк. За релігійними уявленнями – той, хто приємний Богові своєю святістю, безгрішним життям; святий. Розтираючи другого дня ноги графині, дівчина спитала в неї: – Пані...
Словник української мови у 20 томах
-
угодник —
-а, ч., церк. За релігійними уявленнями – той, хто приємний Богові своєю святістю, безгрішним життям; святий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
угодник —
СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?..
Словник синонімів української мови
-
угодник —
УГО́ДНИК, а, ч., церк. За релігійними уявленнями — той, хто приємний богові своєю святістю, безгрішним життям; святий. Розтираючи другого дня ноги графині, дівчина спитала в неї: — Пані...
Словник української мови в 11 томах