уперве

Упе́рве

нар. = уперше. держати жінку упе́рве. Быть женатымъ первымъ бракомъ Старий Хміль держав уперве його сестру Ганну. К. ЧГ. 28.

Значення в інших словниках

1. уперве — УПЕ́РВЕ див. впе́рве.  Словник української мови у 20 томах