урізати
Урізати, -жу, -жеш
гл.
1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. Ном. № 13778. З лихого торгу хоч поли врізавши. Ном. № 1972. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Чуб. І. 246. Урізав вовкові хвіст. Чуб. II. 127.
2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску. Мнж. 34.
Словник української мови Грінченка