урізати —
УРІ́ЗАТИ¹ див. урі́зувати¹. УРІ́ЗАТИ² див. врі́зувати¹.
Словник української мови у 20 томах
урізати —
(-іжу, -іжеш) док.; жрм. Випити спиртного. Дак ми як урізали — поки дві банки не спорожніли, жоден і не відсунувся (В. Дрозд, Життя як життя).
Словник жарґонної лексики української мови
урізати —
I див. урізувати I. II див. врізувати I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
урізати —
ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИ розм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯ розм., ХИЛЬНУ́ТИ розм., ПІДПИ́ТИ розм., ХЛЕБНУ́ТИ розм., ХЛЕБОНУ́ТИ підсил. розм., ВРІ́ЗАТИ (УРІ́ЗАТИ) фам., КЛЮ́КНУТИ фам. Я помітив, що він випивши (Ю.
Словник синонімів української мови
урізати —
Урізати, -жу, -жеш гл. 1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. Ном. № 13778. З лихого торгу хоч поли врізавши. Ном. № 1972. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Чуб. І. 246. Урізав вовкові хвіст. Чуб. II. 127.
Словник української мови Грінченка