фарисей

Фарисей, сея

м.

1) Фарисей. Вх. Лем. 477. Єв. Л. V. 17. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп'яла. Шевч. 603.

2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ. Вх. Лем. 477.

Значення в інших словниках

1. фарисей — фарисе́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. фарисей — П. ЛИЦЕМІР, ір. святенник, святоха, о. святий та божий.  Словник синонімів Караванського
3. фарисей — Лицемір, облудник  Словник синонімів Вусика
4. фарисей — [фариесей] -йа, ор. -йеим, м. (на) -йеів'і/-йі, мн. -йі, -йіy  Орфоепічний словник української мови
5. фарисей — ФАРИСЕ́Й, я, ч. 1. У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.  Словник української мови у 20 томах
6. фарисей — -я, ч. 1》 У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2》 перен. Лицемірна людина; ханжа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. фарисей — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.  Словник синонімів української мови
8. фарисей — Фарисе́й, -се́я, -се́єві; -се́ї, -се́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. фарисей — ФАРИСЕ́Й, я, ч. 1. У Стародавній Іудеї — послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.  Словник української мови в 11 томах