фарисей —
[фариесей] -йа, ор. -йеим, м. (на) -йеів'і/-йі, мн. -йі, -йіy
Орфоепічний словник української мови
фарисей —
ФАРИСЕ́Й, я, ч. 1. У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.
Словник української мови у 20 томах
фарисей —
-я, ч. 1》 У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2》 перен. Лицемірна людина; ханжа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фарисей —
ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.
Словник синонімів української мови
фарисей —
ФАРИСЕ́Й, я, ч. 1. У Стародавній Іудеї — послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.
Словник української мови в 11 томах
фарисей —
Фарисей, сея м. 1) Фарисей. Вх. Лем. 477. Єв. Л. V. 17. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп'яла. Шевч. 603. 2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ. Вх. Лем. 477.
Словник української мови Грінченка