фундатор

Фундатор, -ра

м. Основатель, учредитель. О, предки Вишневецьких і Корецьких, фундаторі монастирів спасенних! К. Бай. 17.

Значення в інших словниках

1. фундатор — Фунда́тор: — засновник; той, що почав що-небудь, заснував, організував, створив щось [47]  Словник з творів Івана Франка
2. фундатор — фунда́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. фундатор — А. Засновник, організатор, основоположник чогось.  Літературне слововживання
4. фундатор — Фунда́тор. Засновник доброчинного товариства, організації, який вносить найбільші кошти на їх утримання, здійснення ними статутних завдань.  Українська літературна мова на Буковині
5. фундатор — див. ЗАСНОВНИК.  Словник синонімів Караванського
6. фундатор — див. Творець  Словник синонімів Вусика
7. фундатор — Засновник  Словник чужослів Павло Штепа
8. фундатор — ФУНДА́ТОР, а, ч. Той, хто поклав початок чому-небудь, заснував, організував, створив щось; засновник, основоположник. Франко був одним із фундаторів українського літературознавства (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
9. фундатор — -а, ч. Той, хто започаткував що-небудь, заснував, організував, створив щось; засновник, основоположник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
10. фундатор — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу).  Словник синонімів української мови
11. фундатор — Фунда́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. фундатор — ФУНДА́ТОР, а, ч. Той, хто поклав початок чому-небудь, заснував, організував, створив щось; засновник, основоположник. Франко був одним із фундаторів українського літературознавства (Від давнини..  Словник української мови в 11 томах