Значення в інших словниках
-
хитання —
хита́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
хитання —
ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (І. Муратов); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле.
Словник української мови у 20 томах
-
хитання —
-я, с. 1》 Дія за знач. хитати і хитатися. 2》 перен. Те саме, що вагання 2), 3)
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хитання —
ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю.
Словник синонімів української мови
-
хитання —
Хита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хитання —
ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (Мур., Бук. повість, 1959, 48); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Повільне хитання заколисувало їх на сідлах (Досв.
Словник української мови в 11 томах