Великий тлумачний словник сучасної мови

хитання

хита́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. хитати і хитатися.

2》 перен. Те саме, що вагання 2), 3)

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. хитання — хита́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. хитання — ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (І. Муратов); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле.  Словник української мови у 20 томах
  3. хитання — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю.  Словник синонімів української мови
  4. хитання — Хита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хитання — ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (Мур., Бук. повість, 1959, 48); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Повільне хитання заколисувало їх на сідлах (Досв.  Словник української мови в 11 томах
  6. хитання — Хитання, -ня с. Шатаніе, качаніе.  Словник української мови Грінченка