хитання

Хита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів

Значення в інших словниках

1. хитання — хита́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хитання — ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (І. Муратов); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле.  Словник української мови у 20 томах
3. хитання — -я, с. 1》 Дія за знач. хитати і хитатися. 2》 перен. Те саме, що вагання 2), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хитання — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю.  Словник синонімів української мови
5. хитання — ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (Мур., Бук. повість, 1959, 48); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Повільне хитання заколисувало їх на сідлах (Досв.  Словник української мови в 11 томах
6. хитання — Хитання, -ня с. Шатаніе, качаніе.  Словник української мови Грінченка