хутко

Хутко

нар. Скоро, быстро. Хутко, як оком змигнуть. Ном. № 7737. Ой Бог знає, Бог і відає, чи побачимось хутко. Кіевск. у. Не так хутко діється, як хутко говориться. Ном. № 5603. ум. хутенько. Рудч. Ск. І. 172. Хутенько йди! МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).

Значення в інших словниках

1. хутко — ху́тко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хутко — пр., скоро, справно, ШВИДКО, с. хутчій, хутче, хутчіш; хутко-хутко.  Словник синонімів Караванського
3. хутко — див. швидко  Словник синонімів Вусика
4. хутко — ХУ́ТКО. Присл. до хутки́й. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (І. Нечуй-Левицький); Марко замовк.  Словник української мови у 20 томах
5. хутко — ху́тко швидко (ст): Я вернув хутко до музея і прийшов на час, щоб пояснити образи, світлини і другі предмети (Боберський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. хутко — Присл. до хуткий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хутко — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.  Словник синонімів української мови
8. хутко — Ху́тко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. хутко — ХУ́ТКО. Присл. до хутки́й. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (Н.-Лев., VI, 1966, 64); Марко замовк.  Словник української мови в 11 томах