хутко —
ХУ́ТКО. Присл. до хутки́й. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (І. Нечуй-Левицький); Марко замовк.
Словник української мови у 20 томах
хутко —
ху́тко швидко (ст): Я вернув хутко до музея і прийшов на час, щоб пояснити образи, світлини і другі предмети (Боберський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
хутко —
Присл. до хуткий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хутко —
ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.
Словник синонімів української мови
хутко —
Ху́тко, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хутко —
ХУ́ТКО. Присл. до хутки́й. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (Н.-Лев., VI, 1966, 64); Марко замовк.
Словник української мови в 11 томах
хутко —
Хутко нар. Скоро, быстро. Хутко, як оком змигнуть. Ном. № 7737. Ой Бог знає, Бог і відає, чи побачимось хутко. Кіевск. у. Не так хутко діється, як хутко говориться. Ном. № 5603. ум. хутенько. Рудч. Ск. І. 172. Хутенько йди! МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
Словник української мови Грінченка