цебрик

Цебрик, -ка

м.

1) ум. отъ цебер.

2) раст. Thymus serpyllum. Вх. Пч. І. 18.

Значення в інших словниках

1. цебрик — це́брик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. цебрик — див. відро  Словник синонімів Вусика
3. цебрик — ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2. Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (І. Нечуй-Левицький); Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. цебрик — -а, ч. Зменш. до цебер 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цебрик — ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2. Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев., II, 1956, 229); Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Март., Тв., 1954, 382).  Словник української мови в 11 томах