цебрик

ЦЕ́БРИК, а, ч.

Зменш. до це́бе́р 1, 2.

Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (І. Нечуй-Левицький);

Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Л. Мартович);

Просто дивуєшся, як ото устигав він – то тин підіб'є комусь, то хлівчину пересипле, порося задротує, у цебрику денце вставить, розвареного горщика загнуздає дротом (з газ.).

Значення в інших словниках

1. цебрик — це́брик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. цебрик — див. відро  Словник синонімів Вусика
3. цебрик — -а, ч. Зменш. до цебер 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цебрик — ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2. Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев., II, 1956, 229); Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Март., Тв., 1954, 382).  Словник української мови в 11 томах
5. цебрик — Цебрик, -ка м. 1) ум. отъ цебер. 2) раст. Thymus serpyllum. Вх. Пч. І. 18.  Словник української мови Грінченка