цебрик
ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2.
Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев., II, 1956, 229);
Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Март., Тв., 1954, 382).
Словник української мови (СУМ-11)ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2.
Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев., II, 1956, 229);
Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Март., Тв., 1954, 382).
Словник української мови (СУМ-11)