цеберко
ЦЕБЕ́РКО, а, с. Те саме, що цебе́рка.
В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (Стельмах, II, 1962, 348);
А там он — з сусідньої гори — співаючи, іде солдат з цеберком (Тич., II, 1957, 67).
Словник української мови (СУМ-11)