цеберка
ЦЕБЕ́РКА, и, ж. Конічна перев. дерев’яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро.
Двоє дівчаток пронесли удвох одну цеберку з водою в ворота до коней (Головко, Літа.., 1956, 4);
За стойкою буфету я раптом побачив дерев’яну цеберку з водою (Сміл., Сашко, 1957, 202);
Коло дровітні в нього стоїть цеберка з смолою, якою він насмолює свої діжки (Ів., Опов., 1949, 68);
Чути, як гелгочуть на подвір’ї гуси і біля колодязя дзенькають цеберки (Донч., І, 1956, 49).
Словник української мови (СУМ-11)