четвірко

Четвірко

числ. ум. отъ четверо. Господь благословив і діточками: четвірко їх мали. Св. Л. 8.

Значення в інших словниках

1. четвірко — ЧЕТВІ́РКО, невідм., числ. кільк., збірн.,розм. Зменш. до че́тверо. І жили собі любенько! Господь благословив і діточками – четвірко їх мали: три дівчини, як зорі ходили, і хлопчик (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах
2. четвірко — четві́рко числівник кількісний четверо розм., збірн.  Орфографічний словник української мови
3. четвірко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що четверо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. четвірко — Четві́рко, не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. четвірко — ЧЕТВІ́РКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що че́тверо. І жили собі любенько! Господь благословив і діточками-четвірко їх мали: три дівчини, як зорі ходили, і хлопчик (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).  Словник української мови в 11 томах