четвірко
ЧЕТВІ́РКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що че́тверо.
І жили собі любенько! Господь благословив і діточками-четвірко їх мали: три дівчини, як зорі ходили, і хлопчик (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).
Словник української мови (СУМ-11)