чічка
Чічка, -ки
ж.
1) Цвѣтокъ. Шух. I. 184, 18. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Федьк. Пов. 44. Ой зацвіла красна чічка. Гол. IV. 489.
2) — жовта = козельці, Ranunculus. Шух. І. 20. ум. чі́чечка. Гол. II. 762. см. чичка.
Словник української мови Грінченка