шибеник
Шибеник, -ка
м.
1) Висѣльникъ, достойный висѣлицы. Відорвався, як шибеник від шибениці. Ном. № 3152. Борода як у владики, а сумління, як у шибеника. Ном. № 180.
2) Шалунъ, сорвиголова.
Словник української мови ГрінченкаШибеник, -ка
м.
1) Висѣльникъ, достойный висѣлицы. Відорвався, як шибеник від шибениці. Ном. № 3152. Борода як у владики, а сумління, як у шибеника. Ном. № 180.
2) Шалунъ, сорвиголова.
Словник української мови Грінченка