Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
шибеник —
(про одчайдушну людину, часто доброзичливо) розм. шибайголова, одчайдух, зірвиголова, урвиголова, паливода, (не робить нічого шкідливого) капосник, пустун, каверзник.
Словник синонімів Полюги
Шибеник —
Ши́беник іменник чоловічого роду місто в Хорватії
Орфографічний словник української мови
шибеник —
(вартий шибениці) вислюга, вішальник, (- дитину) капосник, каверзник, пустун, збитошник, БЕШКЕТНИК, шкода, п. ф. ШИБЕНИЦЯ, вішальниця, П. ґільйотина
Словник синонімів Караванського
шибеник —
див. бешкетник; розбійник
Словник синонімів Вусика
шибеник —
[шибеиниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іy
Орфоепічний словник української мови
шибеник —
ШИ́БЕНИК, а, ч. 1. заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. “Потривайте ж, – думаю я, – коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на .. розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас” (І.
Словник української мови у 20 томах
шибеник —
-а, ч. 1》 заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. || лайл. Той, хто заслуговує шибениці; негідник. 2》 розм. Те саме, що бешкетник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шибеник —
БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.
Словник синонімів української мови
шибеник —
ШИ́БЕНИК, а, ч. 1. заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. "Потривайте ж,— думаю я,— коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на..розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас" (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
шибеник —
Шибеник, -ка м. 1) Висѣльникъ, достойный висѣлицы. Відорвався, як шибеник від шибениці. Ном. № 3152. Борода як у владики, а сумління, як у шибеника. Ном. № 180. 2) Шалунъ, сорвиголова.
Словник української мови Грінченка