шкрябнути

Шкрябну́ти, -бну́, -не́ш

гл.

1) Однокр. в. отъ шкрябати. Царапнуть.

2) Побѣжать, удрать. Як шкрябнув, так тілько мене й бачили. О. 1862. І. 41.

Значення в інших словниках

1. шкрябнути — ШКРЯБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що. Однокр. до шкря́бати. Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (І.  Словник української мови у 20 томах
2. шкрябнути — шкрябну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. шкрябнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до шкрябати. 2》 неперех., розм., рідко. Втекти від кого-небудь, побігти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шкрябнути — ДРАТУВА́ТИ (збуджувати, посилювати в кого-небудь якесь відчуття, почуття), НЕРВУВА́ТИ, РОЗДРАТО́ВУВАТИ розм., ДРАЖНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЖНЮВАТИ розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм., РОЗ'Я́ТРЮВАТИ розм., ША́РПАТИ зі сл. душу, серце, нерви і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. шкрябнути — ШКРЯБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до шкря́бати. Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Тют.  Словник української мови в 11 томах