Великий тлумачний словник сучасної мови

шкрябнути

шкрябну́ти

-ну, -неш, док.

1》 перех. і неперех. Однокр. до шкрябати.

2》 неперех., розм., рідко. Втекти від кого-небудь, побігти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. шкрябнути — ШКРЯБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що. Однокр. до шкря́бати. Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (І.  Словник української мови у 20 томах
  2. шкрябнути — шкрябну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. шкрябнути — ДРАТУВА́ТИ (збуджувати, посилювати в кого-небудь якесь відчуття, почуття), НЕРВУВА́ТИ, РОЗДРАТО́ВУВАТИ розм., ДРАЖНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЖНЮВАТИ розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм., РОЗ'Я́ТРЮВАТИ розм., ША́РПАТИ зі сл. душу, серце, нерви і т. ін.  Словник синонімів української мови
  4. шкрябнути — ШКРЯБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до шкря́бати. Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Тют.  Словник української мови в 11 томах
  5. шкрябнути — Шкрябну́ти, -бну́, -не́ш гл. 1) Однокр. в. отъ шкрябати. Царапнуть. 2) Побѣжать, удрать. Як шкрябнув, так тілько мене й бачили. О. 1862. І. 41.  Словник української мови Грінченка