штих
Штих, -ха
м.
1) Острый конецъ, остріе.
2) Копье, пика. Грин. III. 597. Штихи у суходіл стромляли. АД. II. 19.
2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. Ном. № 6657.
4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Мнж. 194. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали. Драг. 62.
5) Як штихом докинуть. Очень близко. Ном. № 7748.
Словник української мови Грінченка