шурчати

Шурча́ти, -чу́, -чи́ш

гл. Шуршать, шелестѣть. Буйні жита стиха шурчали довгими колосками. Мир. ХРВ. 62.

Значення в інших словниках

1. шурчати — ШУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що шу́рхати 1. Навкруги тихо, гарно, зелено; тільки буйні жита стиха шурчали довгими колосками, мов розмовляли з собою (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
2. шурчати — шурча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шурчати — -чу, -чиш, недок., розм. Те саме, що шурхати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шурчати — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. шурчати — ШУРЧА́ТИ, чу́, чиш, недок., розм. Те саме, що шу́рхати 1. Навкруги тихо, гарно, зелено; тільки буйні жита стиха шурчали довгими колосками, мов розмовляли з собою (Мирний, II, 1954, 69).  Словник української мови в 11 томах