юхт —
ЮХТ, у, ч., діал. Юхта. – Ти поскоріш поший чобо́ти Із того юхту, що купив (М. Стельмах); * У порівн. Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
юхт —
юхт іменник чоловічого роду юхта діал.
Орфографічний словник української мови
юхт —
-у, ч., зах. Юхта.
Великий тлумачний словник сучасної мови
юхт —
Шкура вел. рогатої худоби, рослинного або хромово-рослинного дублення, просочена жиром або імпрегнована, водостійка; використовують на халяви для робочого, військового взуття, для кушнірських виробів.
Універсальний словник-енциклопедія
юхт —
Юхт, -ту, -тові (ч. р.) і ю́хта, -ти, -ті (ж. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
юхт —
ЮХТ, у, ч., діал. Юхта. — Ти поскоріш поший чобо́ти Із того юхту, що купив (Стельмах, V, 1963, 61); *У порівн. Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (Коцюб., І, 1955, 34).
Словник української мови в 11 томах