юхта

Ю́хта, -ти

ж.

1) Юфть. КС. 1893. V. 279. Чуб. VII. 418.

2) Отверстіе въ стѣнкѣ печи, чрезъ которое чистятъ дымовую трубу, задѣлываемое вновь послѣ чистки. Канев. у.

Значення в інших словниках

1. юхта — -и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Юхтові чоботи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. юхта — Ю́ХТА, и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (П.  Словник української мови у 20 томах
3. юхта — ю́хта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. юхта — Юхт, -ту, -тові (ч. р.) і ю́хта, -ти, -ті (ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. юхта — Ю́ХТА, и, ж. Сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней. Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкуру підіймає І юхтою її або габельком [габелком] величає (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах