ярок

Ярок, ярка

м. ум. отъ яр.

1) Овражекъ, канавка.

2) Ручей. Ярок тече. Вх. Уг. 278.

3) Кровельный желобъ. Вх. Лем. 488.

Значення в інших словниках

1. ярок — Вибалок, виярок, видолинок, переярок, (більший) БАЛКА, байрак; ярочок.  Словник синонімів Караванського
2. ярок — [йарок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў  Орфоепічний словник української мови
3. ярок — ЯРО́К, ярка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до яр¹. В ярок Марія до криниці Швиденько кинулася (Т. Шевченко); Дорога до річки йшла низом, ярком (Панас Мирний); Ліворуч чорнів невеличкий ярок, зарослий терном (О.  Словник української мови у 20 томах
4. ярок — яро́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. ярок — ярка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до яр I. 2》 діал. Рівчак. 3》 зах. Даховий жолоб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ярок — Яро́к, ярка́, в ярку́; ярки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ярок — ЯРО́К, ярка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до яр¹. В ярок Марія до криниці Швиденько кинулася (Шевч., II, 1953, 317); Дорога до річки йшла низом, ярком (Мирний, І, 1954, 245); Ліворуч чорнів невеличкий ярок, зарослий терном (Донч.  Словник української мови в 11 томах