ярок
ЯРО́К, ярка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до яр¹.
В ярок Марія до криниці Швиденько кинулася (Шевч., II, 1953, 317);
Дорога до річки йшла низом, ярком (Мирний, І, 1954, 245);
Ліворуч чорнів невеличкий ярок, зарослий терном (Донч., III, 1956, 119);
В ярках шипшина червоніє, летить бджола, і квітне мак (Сос., II, 1958, 397).
2. діал. Рівчак.
Ярок тече (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)