Словник української мови Грінченка

іграшка

Іграшка, -ки

ж. Игрушка, забава. Чужая біда за іграшку. Ном. № 2341. Кішці іграшка, а мишці сльози. Ном. за іграшки робити що. Съ легкостью, какъ бы играя, шутя дѣлать что. Зберуться дівчата да гуртом на сіножаті да днів у два, в три за іграшки і повгребають. О. 1861. VIII. 18. Під високою скелею блищав на сонці новий гарний панський млин... Четверо коліс неначе залюбки та за іграшки крутились на ясному сонці. Левиц. КС. 81. ум. іграшечка.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. іграшка — (те, чим бавляться) забавка, цяцька.  Словник синонімів Полюги
  2. іграшка — Забавка, цяцька, лялька, цяцянка, виграшка; Р. забава; П. жарт.  Словник синонімів Караванського
  3. іграшка — Виграшка, гральце, забава, забавлянка, забавка, цяцечка, цяця, цяцька  Словник синонімів Вусика
  4. іграшка — [іграшка і іиграшка] -шкие, д. і м. -ас'ц'і, р. мн. -шок  Орфоепічний словник української мови
  5. іграшка — хохл. (ігрушка) цяцька цяцька, цяцінька, цяцечка, цяця, забавка, забавочка, лялька, лялечка, ляля  Словник чужослів Павло Штепа
  6. іграшка — -и, ж. 1》 Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). 2》 рідко. Те саме, що забавка 2). За іграшку (іграшки) що кому — а) (у сполуч. з дієсл. дістатися, датися і т. ін.) легко (дістатися, датися і т. ін.); б) (у сполуч. з дієсл. бути) немов забавка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. іграшка — і́грашка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  8. іграшка — за і́грашку кому, що. 1. зі сл. да́тися. Дуже легко. Йосипові і грамота за іграшку далася... (Панас Мирний). 2. зі сл. бу́ти. Як розвага. Став ходити (Івась) біля волів, додивлятися до плуга, до борони.  Фразеологічний словник української мови
  9. іграшка — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)...  Словник синонімів української мови
  10. іграшка — І́грашка, -шки, -шці; -рашки, -шок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. іграшка — І́ГРАШКА, и, жін. 1. Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Іграшки та книжки не цікавили, не розважали її (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 56); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах