іграшка —
-и, ж. 1》 Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). 2》 рідко. Те саме, що забавка 2). За іграшку (іграшки) що кому — а) (у сполуч. з дієсл. дістатися, датися і т. ін.) легко (дістатися, датися і т. ін.); б) (у сполуч. з дієсл. бути) немов забавка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іграшка —
і́грашка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
іграшка —
за і́грашку кому, що. 1. зі сл. да́тися. Дуже легко. Йосипові і грамота за іграшку далася... (Панас Мирний). 2. зі сл. бу́ти. Як розвага. Став ходити (Івась) біля волів, додивлятися до плуга, до борони.
Фразеологічний словник української мови
іграшка —
ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)...
Словник синонімів української мови
іграшка —
І́ГРАШКА, и, жін. 1. Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Іграшки та книжки не цікавили, не розважали її (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 56); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
іграшка —
Іграшка, -ки ж. Игрушка, забава. Чужая біда за іграшку. Ном. № 2341. Кішці іграшка, а мишці сльози. Ном. за іграшки робити що. Съ легкостью, какъ бы играя, шутя дѣлать что.
Словник української мови Грінченка