абонемент

АБОНЕМЕНТ – АБОНЕНТ

Абонемент, -а. Право користування чимось протягом певного терміну (переважно про місце в театрі, на стадіоні, про право користування телефоном тощо), а також документ, який засвідчує це право. Вони мали абонемент до міської бібліотеки (Г.Хоткевич); Коли приїхав народний театр до столиці, Дорко брав абонемент і щодня приходив на вистави театральні (О.Маковей). Пох. абонементний (абонементний талон).

Абонент, -а. Особа чи організація, що користується абонементом. Додзвонитися у Верхнє нелегко, на одній лінії кілька абонентів (В.Логвиненко); Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок щодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи (В.Підмогильний). Пох. абонентський (абонентський відділ).

Значення в інших словниках

1. абонемент — У нашій мові є велика група слів, близьких за звуковим складом і вимовою, але різних за значенням і написанням. Це так звані пароніми: абонемент-абонент, афект-ефект, линути-ринути, мимохідь-мимохіть, талан-талант і под.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. абонемент — абонеме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. абонемент — Передплата  Словник чужослів Павло Штепа
4. абонемент — [абонеимент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. абонемент — -а, ч. 1》 Право користуватися, за плату чи безплатно, чим-небудь (телефоном, місцем у театрі, книжками з бібліотеки і т. ін.) протягом певного часу; документ, що посвідчує це право. 2》 Реєстрова бібліотечна картка читача-абонента.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. абонемент — АБОНЕМЕ́НТ, а, ч. 1. Право користуватися, за плату або безплатно, чим-небудь (телефоном, місцем у театрі, книжками з бібліотеки і т. ін.) протягом певного часу; // Документ, що посвідчує це право.  Словник української мови у 20 томах
7. абонемент — абонеме́нт (франц. abonnement) документ на право обслуговування чи користування чим-небудь, а також саме право на це.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. абонемент — Абонеме́нт, -та; -ме́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. абонемент — АБОНЕМЕ́НТ, а, ч. 1. Право користуватися, за плату або безплатно, чим-небудь (телефоном, місцем у театрі, книжками з бібліотеки і т. ін.) протягом певного часу; документ, що посвідчує це право.  Словник української мови в 11 томах
10. абонемент — рос. абонемент (від фр. abonnement) — 1. Право користування чи обслуговування на визначений строк бібліотекою, місцем у театрі, на стадіоні, басейном, побутовими послугами, телефоном тощо. 2. Документ, що надає таке право. 3. Підрозділ бібліотеки.  Eкономічна енциклопедія