вдень
ВДЕНЬ (УДЕНЬ) – В (У) ДЕНЬ
Вдень (удень), присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Левицький).
В (у) день, ім. з прийм. [Молода Парка:] Сестро! в серці б’ються звуки, рвуться мов із ночі в день!.. (О.Олесь); Чи думав я у день похмільний, Що з серцем скоїться моїм: По-справжньому я буду вільний Лише у карцері сирім? (М.Руденко).
Словник-довідник з українського літературного слововживання