Орфоепічний словник української мови

вдень

[ўден']

= удень

присл.

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вдень — вдень прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. вдень — ВДЕНЬ (УДЕНЬ) – В (У) ДЕНЬ Вдень (удень), присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Левицький).  Літературне слововживання
  3. вдень — пр., за дня, засвітла, білим днем, серед <�білого> дня, поки світ, поки видно, д. середодня.  Словник синонімів Караванського
  4. вдень — (удень), присл. У денний час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вдень — ВДЕНЬ (УДЕ́НЬ), присл. У денний час. Пісня до роботи додає охоти, А Мар'яні вдень не до гуляння, – на роботі з ранку до смеркання (Леся Українка); Був початок березня, удень пригрівало сонце (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
  6. вдень — див. засвітла  Словник синонімів Вусика
  7. вдень — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін).  Фразеологічний словник української мови
  8. вдень — Вдень, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вдень — ВДЕНЬ (УДЕ́НЬ), присл. У денний час. Пісня до роботи додає охоти, А Мар’яні вдень не до гуляння, — на роботі зранку до смеркання (Л. Укр., III, 1952, 494); Був початок березня, удень пригрівало сонце (Донч., III, 1956, 9).  Словник української мови в 11 томах