германці

ГЕРМАНЦІ – НІМЦІ

Германці, -ів, мн. (одн. германець, -нця). Загальна назва стародавніх племен, що населяли центральну, західну та південно-західну Європу. Пох.: германський (про мови, племена), германізм, германіст, германістика.

Німці, -ів, мн. (одн. німець, -мця). Основне населення Німеччини. Пох.: німецький, німкеня, німка.

Значення в інших словниках

1. германці — -ів, мн. (одн. германець, -нця, ч.; германка, -и, ж.). 1》 Загальна назва народів індоєвропейської мовної групи. 2》 рідко. Те саме, що німці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. германці — ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.). 1. Племена германської мовної групи, що мешкали в стародавній Германії та деяких інших країнах Європи.  Словник української мови у 20 томах
3. германці — ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.). 1. Загальна назва народів індоєвропейської мовної групи. Про життя стародавніх германців і слов’ян ми дізнаємося із розкопок стародавніх селищ і могил (Іст. середніх віків, 1955, 4).  Словник української мови в 11 томах