германці
ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.).
1. Племена германської мовної групи, що мешкали в стародавній Германії та деяких інших країнах Європи.
Про життя стародавніх германців і слов'ян ми дізнаємося із розкопок стародавніх селищ і могил (з навч. літ.);
Він [Батий] ще просувався на півдні, в Далмації, але вже знав напевне, що не зможе підкорити своїй владі ні ромеїв, ні германців, ні франків, ні далеку Гішпанію [Іспанію] (В. Малик).
2. розм., рідко. Те саме, що ні́мці.
– Та ви, батьку, й тепер герой. Вам би коня та шаблю гостру і гайда германця бити! – сказав Мирон (К. Гриб).
Словник української мови (СУМ-20)