мимоволі

МИМОВОЛІ – МИМО ВОЛІ

Мимоволі, присл. 1. Без певного наміру; ненароком. [Анна:] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Леся Українка); – Ну й штучка цей учитель! – мимоволі вирвалось у Стадницького (М.Стельмах). 2. Без участі свідомості; несвідомо. Данило витирав сльози, бо мимоволі набігали на очі (Ю.Яновський); Чи знаєш ти світання в полі або в задуманих садах, коли од щастя мимоволі сіяють сльози на очах? (В.Сосюра). 3. Всупереч власній волі, під тиском обставин; хоч-не-хоч. Польоти мимоволі довелось припинити (О.Ільченко); У Валька гнівно пашіли щоки, очі ж були такі злі, що всі мимоволі одступились од нього (А.Дімаров).

Мимо волі, словосп. Якесь оціпеніння охопило його, тільки голова палала, і мимо волі Вугрова в ній пливли думки – в якомусь легкому туманному хаосі (І.Микитенко).

Значення в інших словниках

1. мимоволі — (що робиться без контролю) мимохіть, підсвідомо, нехотя.  Словник синонімів Полюги
2. мимоволі — мимово́лі прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. мимоволі — див. МИМОХІТЬ.  Словник синонімів Караванського
4. мимоволі — Автоматично, випадково, волею-неволею, волі-неволі, механічно, мимовіль, мимовільно, мимоїздом, мимолітно, мимохідь, мимохіть, мимоходом, нлабігці, невбачай, невільно, недоброхіть, ненароком, несвідомо, підсвідомо, побіжно, позасвідомо, самоволі...  Словник синонімів Вусика
5. мимоволі — присл. 1》 Без певного наміру; ненароком (у 1 знач.). 2》 Без участі свідомості; несвідомо (у 1 знач.). 3》 Всупереч власній волі, під тиском обставин; хоч-не-хоч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мимоволі — Знехотя, несамохіть, несвідомо, позасвідоме, див. машинально, поневолі  Словник чужослів Павло Штепа
7. мимоволі — МИМОВО́ЛІ, присл. 1. Без певного наміру; ненароком (у 1 знач.). [Анна:] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Леся Українка); У двірській він мимоволі був свідком багатьох кривд...  Словник української мови у 20 томах
8. мимоволі — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
9. мимоволі — МИМОВО́ЛІ, присл. 1. Без певного наміру; ненароком (у 1 знач.). [Анна:] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах