начуватися
Чекати розплати, помсти або чогось неприємного. [Водяник:] Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся! (Леся Українка); Ех, Маковею, Маковею... Начувайся. Буде тобі від старшини (О.Гончар); – Уже не пустимо німця через село, хай начувається. Біля Кулішівки йому і капець буде (Є.Гуцало); Збирався [Григорій Сидорович] подзвонити з заводу, щоб не шукали їх з онукою, і не подзвонив. Начувайся, старий, прочухана (Ю.Яновський).
Словник-довідник з українського літературного слововживання