начуватися —
Чекати розплати, помсти або чогось неприємного. [Водяник:] Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся! (Леся Українка); Ех, Маковею, Маковею... Начувайся. Буде тобі від старшини (О.
Літературне слововживання
начуватися —
див. берегтися
Словник синонімів Вусика
начуватися —
-аюся, -аєшся, недок. Чекати розплати, помсти. || чого. Чекати чого-небудь неприємного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
начуватися —
НАЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Чекати розплати, помсти. Уже, кажуть, пішов Кривоніс до Хмельницького. Тепер нехай начуваються пани-ляхи! (П. Панч); – А може, шибеники, деруть пташині гнізда? Хай тільки узнаю про це – начувайтесь! (Ю.
Словник української мови у 20 томах
начуватися —
НАЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Чекати розплати, помсти. Уже, кажуть, пішов Кривоніс до Хмельницького. Тепер нехай начуваються пани-ляхи! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 346); — А може, шибеники, деруть пташині гнізда?...
Словник української мови в 11 томах
начуватися —
Начува́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. начутися, -чуюся, -єшся, гл. 1) Наслушиваться, наслушаться. Багато я дечого там начувся. Вже ж я на полі набувся, буйного вітру начувся. Грин. III. 671. 2) Только несов. в. Ожидать бѣды, мести. Стережіться ж тепер!.. Начувайтеся! Мир. ХРВ. 279.
Словник української мови Грінченка