неймовірний
1. Якого важко або неможливо уявити; неправдоподібний; нереальний. Орині здавалося неймовірним, щоб Яків Калитка одружився (К.Гордієнко); В цю мить трапилось неймовірне. Ще й досі не можу я збагнути, як воно сталося (Н.Рибак). 2. Надзвичайно великий; особливий: неймовірна швидкість. Про неймовірну силу, розум, хитрощі Кармалюка складалися пісні (О.Іваненко); Богун робив неймовірне – старі досвідчені козаки не пам’ятали таких блискавичних маршів (Я.Качура). 3. розм. Недовірливий. – А коли б воно нам не нашкодило, – увернув хтось неймовірний (Панас Мирний); Вона була дуже неймовірна й полохлива зроду і нікому не йняла віри (І.Нечуй-Левицький); – А відкіля ти? – спитав господар, позираючи на неї неймовірними очима (Б.Грінченко).
Пох.: неймовірність, неймовірно.
Словник-довідник з українського літературного слововживання