ополонка

ОПОЛОНКА – ОПОЛОНИК

Ополонка. Отвір, прорубаний або який утворився в кризі замерзлої водойми. Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник); Вода в Бузі холодна-холодна. То правда, що ти навіть взимку мився в Бузі, мав там свою ополонку? (В.Земляк); Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О.Ільченко).

Ополоник¹, -а. Велика ложка, якою насипають або розмішують рідку страву; черпак. Видно між ложками ополоник (М.Номис).

Ополоник², -а, діал. Пуголовок. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників – чортова тись (Словник Б.Грінченка); Радіючи, [Осел] хвостом вертить, Як у болоті ополоник (Л.Глібов).

Значення в інших словниках

1. ополонка — ополо́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ополонка — (природна) пролиз, пролизень, опар; (для дихання риби) продухвина, продуховина; полонка.  Словник синонімів Караванського
3. ополонка — [ополонка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок  Орфоепічний словник української мови
4. ополонка — -и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. || Незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ополонка — Це вируб у леді на річці  Словник чужослів Павло Штепа
6. ополонка — ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка – воду брать... (Т.  Словник української мови у 20 томах
7. ополонка — хоч в ополо́нку. Немає ніякого виходу, дуже погано; безвихідь. Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою — той немов виросте… А на кого Василь Семенович гнів положить,— прямо хоч в ополонку… (Панас Мирний). кра́ще в ополо́нку голово́ю.  Фразеологічний словник української мови
8. ополонка — ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).  Словник синонімів української мови
9. ополонка — Ополо́нка, -нки, -нці, -ло́нки, -ло́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. ополонка — ОПОЛО́НКА, и, ж. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать… (Шевч.  Словник української мови в 11 томах