ополонка
ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).
ОПОЛО́НКА (отвір, прорубаний у кризі водойми), ПОЛО́НКА, ПРО́РУБ рідше. Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник); Бігла лиска льодом, льодом та й упала в полонку (П. Чубинський); Біля прорубу вони просиділи з годину й навитягали з десяток рибин (С. Чорнобривець).
Словник синонімів української мови