ополоник
ОПОЛО́НИК (велика ложка, якою насипають рідку страву), ЧЕРПА́К, ПОЛО́НИК рідше, ВАРЕ́ХА діал., ВАРИ́ШКА діал. У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали (Г. Квітка-Основ'яненко); Стоїть борщ у нього перед очима в великій макітрі, а в нім застромлена ложка, як коли то й полоник (Лесь Мартович); Коли в котлах сухо, кашовар бубнить варехою у відро (П. Козланюк); Довкола нього (стоять) ріжні люди, хто з батогом, хто з граблями, баби з варишками (І. Франко).
ПУ́ГОЛОВОК (личинка земноводних), ОПОЛО́НИК діал. Влітку, як відстоїться (вода), то стає чиста, як сльоза... Правда, зігрівається дуже, і пуголовки розводяться (О. Гончар); Радіючи, хвостом вертить (Осел), Як у болоті ополоник (Л. Глібов).
Словник синонімів української мови