Значення в інших словниках
-
ополоник —
ополо́ник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
ополоник —
див. ЛОЖКА.
Словник синонімів Караванського
-
ополоник —
див. ложка
Словник синонімів Вусика
-
ополоник —
-а, ч. 1》 Велика ложка, якою насипають рідку страву. 2》 діал. Пуголовок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ополоник —
ОПОЛО́НИК¹, а, ч. Велика ложка, якою розливають рідкі страви, напої; полоник. Видно між ложками ополоник (Номис); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я.
Словник української мови у 20 томах
-
ополоник —
ОПОЛО́НИК (велика ложка, якою насипають рідку страву), ЧЕРПА́К, ПОЛО́НИК рідше, ВАРЕ́ХА діал., ВАРИ́ШКА діал. У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали (Г.
Словник синонімів української мови
-
ополоник —
Ополо́ник, -ка; -ники, -ків поло́ник і ополо́ник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ополоник —
ОПОЛО́НИК, а, ч. 1. Велика ложка, якою насипають рідку страву. Видно між ложками ополоник (Номис, 1864, № 7339); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Кач.
Словник української мови в 11 томах
-
ополоник —
Ополо́ник, -ка м. 1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник. Ном. № 7339. 2) Головастикъ. Ном. стр. 293, № 105. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Лебед. у. ум. ополоничок.
Словник української мови Грінченка