ополоник

ополо́ник

-а, ч.

1》 Велика ложка, якою насипають рідку страву.

2》 діал. Пуголовок.

Значення в інших словниках

1. ополоник — ополо́ник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ополоник — див. ЛОЖКА.  Словник синонімів Караванського
3. ополоник — див. ложка  Словник синонімів Вусика
4. ополоник — 1. варишка 2. це див. головастик  Словник чужослів Павло Штепа
5. ополоник — ОПОЛО́НИК¹, а, ч. Велика ложка, якою розливають рідкі страви, напої; полоник. Видно між ложками ополоник (Номис); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. ополоник — ОПОЛО́НИК (велика ложка, якою насипають рідку страву), ЧЕРПА́К, ПОЛО́НИК рідше, ВАРЕ́ХА діал., ВАРИ́ШКА діал. У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали (Г.  Словник синонімів української мови
7. ополоник — Ополо́ник, -ка; -ники, -ків поло́ник і ополо́ник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ополоник — ОПОЛО́НИК, а, ч. 1. Велика ложка, якою насипають рідку страву. Видно між ложками ополоник (Номис, 1864, № 7339); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Кач.  Словник української мови в 11 томах
9. ополоник — Ополо́ник, -ка м. 1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник. Ном. № 7339. 2) Головастикъ. Ном. стр. 293, № 105. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Лебед. у. ум. ополоничок.  Словник української мови Грінченка