пряник

ПРЯНИК – ПРАНИК

Пряник, -а. Солодке печиво.

Праник, -а. Дерев’яний валок для вибивання білизни під час прання; прач. Молодиця на Черемоші допирає білизну, часто й сильно б’є праником (Г.Хоткевич); Прали дівчата на ставку й так ляскали праниками, що відляск дзвінкою луною котився поміж верб (М.Лазорський).

Значення в інших словниках

1. пряник — (солодке печиво з медом) медяник, медівник, діал. пірник.  Словник синонімів Полюги
2. пряник — пря́ник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. пряник — -а, ч. Солодке печиво у вигляді товстого коржика, приготовлене на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пряник — Пірник, медяник, медявничка  Словник чужослів Павло Штепа
5. пряник — ПРЯ́НИК, а, ч. Солодке печиво, перев. у вигляді товстого коржика, приготовлено на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів.  Словник української мови у 20 томах
6. пряник — ПРЯ́НИК (вид солодкого печива), МЕДЯ́НИ́К, МЕДІВНИ́К, ПІ́РНИК діал. Обтрусила (мати), обігріла, Теплим чаєм напоїла, З медом пряників дала (П. Воронько); На маленькому столику парував самовар, у полумиску жовтіли медяники (Ю.  Словник синонімів української мови